Наша адреса: verchovyna@at.ua      *****    Шануємо і пам'ятаємо невинно убієних Героїв України!    *****      Наша адреса: verchovyna@at.ua
Вхід на сайт

Меню сайту

Онлайн камера

Погода

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 47

Головна » 2018 » Січень » 15 » Верховинець, що повернувся із зони АТО говорить: "...Піду служити знову"
3:17 PM
Верховинець, що повернувся із зони АТО говорить: "...Піду служити знову"

   Мирослав Кознюк із села Буковець Верховинського району був призваний 3 вересня 2014 року і служив дотепер у 44-ій окремій артилерійській бригаді. Приїхав на два місяці і каже, що знову буде їхати на Схід.

   Цей молодий чоловік пішов на війну тоді, коли чекали з дружиною народження другої дитини. Коли 2 січня 2015 року народився син, йому дали відпустку, з якої через кілька днів відкликали. Коли через 11 місяців приїхав додому, син уже ходив, а коли через 10 місяців прийшов у наступну відпустку – то він уже говорив. Дружина Мирослава-Марія, уродженка села Яворова, залишилася вдома сама з двома маленькими дітьми. Новонародженим синочком і дворічною донечкою, яких ростила, з допомогою чоловікових батьків, та щиро молилася, аби вони не залишились сиротами, аби її коханого Матір Божа захистила Своїм Небесним покровом. А Мирослав тим часом захищав східний кордон України від агресора.

   Коли наш сільський голова зателефонував і сказав, що мені є повістка, то я навіть не їхав за нею відразу поїхав у військкомат. Пройшовши 15 днів навчання (мені було легше, бо я служив в артилерії), я призвався на номер обслуги. В жовтні 2014 нас уже перекинули під Артемівськ (тепер Бахмут). Ми тільки почали розкладати техніку в с. Зайцево, як нас уже обстріляли. Але слава Богу – тоді ніхто не постраждав, всім вдалося благополучно відійти. Потім ми стали у селі Майорськ – між Зайцевим і Курдюмівкою (Донецька область). Потім перемістилися під Дебальцево, яке час від часу обстрілювали. Як такого наказу його обороняти не було і нас відвели з позицій.

   Потім була служба в містах Бахмут, Лисичанськ, стояли в м. Попасна, Золоте, Гірське… Потім нас перекинули у Новоайдар, де несли службу в населених пунктах Трьохізбенка, Сокольники, Кримське. Інтенсивної стрільби не було, стріляли максимум на 400 метрів, бо спостерігало ОБСЕ, також і Генштаб не дозволяв. Наша батарея втрат не має, тільки декілька поранених.

   У Вас багато медалей. Напевно кожна з них має свою історію?

   Це орден "За мужність" ІІІ ступеня. Це нам дали за Дебальцеве. Президент особисто вручав 11 січня 2016 року. Ось це – Тернопільська обласна держадміністрація нагородила за службу Україні. Це дали "Учасника АТО", це Київський Патріархат нагороджував нас. Я два рази попав під нагородження. А цю дало Міністерство оборони за відмінну службу. Це дивізіонний знак. І знак пошани бригади.

   Чи не важко вам буде звикати до цивільного життя? Бо хлопці, котрі приходять з війни говорять, що це дається доволі нелегко.

   Звісно, що буде трохи незвично. Але найважче переживатиму розлуку з друзями, з якими служив. Бо вони стали найближчими друзями. Друзі, які були вдома, інколи навіть не відповідали, коли я телефонував. Думаю, що адаптуватися до цивільного життя найбільше допоможуть жінка і діти, без яких мені було досить важко.

   Але я два місяці побуду вдома, відпочину трохи і піду знову служити. Бо вважаю, що мій досвід, який я здобув за три роки, ще потрібен там, або хоча би я повинен його передати іншим. Тим більше, що нас є близько двадцяти побратимів, які разом служили і далі тримаємось разом – як комбат, так і всі командири гармат. Тепер всі звільнилися. Але хлопці хочуть продовжити службу, тому звичайно я теж піду: один за всіх, всі за одного…

За матеріалами газети "Верховинські вісті"

Переглядів: 497 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
avatar
1 vasylovychh1 • 8:54 PM, 16.01.2018
Ось тобі маєш людина там була і знову готова іти захищати Батьківщину. А тут деякі раболепні товариші ні одного разу там не побувавши хоча б як волонтер галасують з усіх вуглів що не фіга туди їхатим, та якщо б не ось такі хлопці, Газди з великої букви, які думають не тільки про своє жопище.
avatar
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук

Календар

Архів записів